Дуб на згадку
На лівому березі Дніпропетровська, на початку парку Воронцова, поряд із трасою, височіє унікальний дуб. Цього, нині закутого в асфальт, двометрового в обхваті велетня посадив саме Тарас Шевченко.Коли поет літом 1840 року мандрував цими краями, він побував у багатьох місцях: на Приоріллі, Верходніпровщині, Нікопольщині, у селі Нікольське, Покровське, Капулівці. Заїхав Кобзар і до Катеринослава. І одного дня у нинішньому Воронцовському парку на загадку про подорож посадив молоде деревце. У радянські часи на цьому легендарному дереві висіла дощечка з написом, що дуб «висаджено за часів Тараса Шевченка». У місцевих же школах побутувала гарна традиція: у шевченківські дні учні з учителями збиралися біля пам’ятного дерева і декламували Кобзареві вірші. Зараз унікальний дуб потребує допомоги: його коріння закуте у кам’яне ложе, поряд гуде траса – і колишній красень-велетень засихає. Та плекаймо надію, що дерево врятують, адже воно поєднує нас із великим поетом!
Чавунний велетень
Найвищий у світі пам’ятник Тарасові Шевченку встановлено у Дніпропетровську в 1959 році на Монастирському острові, що входить до території парку. Цей монумент – творіння скульпторів Івана і Валентина Знобів.
57-тонний велетень заввишки 10 метрів (14 метрів з постаментом) за час свого існування обріс чималою кількістю міфів. Так, у радянські часи багато хто вважав, що чавунний Кобзар сприяє розвитку дітей. За переказом, якщо часто приводити до пам’ятника малечу, вона неодмінно буде талановитою і щасливою. Звісно, цьому можна і не вірити, та розміщення монумента дійсно цікаве. Науковці стверджують: під ним є два підземні ґроти. А екстрасенси переконані - саме у цих неглибоких горизонтальних печерах зберігається блакитний напівпрозорий «кристал знань». Наразі скульптура Кобзаря разом із Монастирським островом входять до переліку з двадцяти двох "місць сили" планети.
Найвищий у світі пам’ятник Тарасові Шевченку встановлено у Дніпропетровську в 1959 році на Монастирському острові, що входить до території парку. Цей монумент – творіння скульпторів Івана і Валентина Знобів.
57-тонний велетень заввишки 10 метрів (14 метрів з постаментом) за час свого існування обріс чималою кількістю міфів. Так, у радянські часи багато хто вважав, що чавунний Кобзар сприяє розвитку дітей. За переказом, якщо часто приводити до пам’ятника малечу, вона неодмінно буде талановитою і щасливою. Звісно, цьому можна і не вірити, та розміщення монумента дійсно цікаве. Науковці стверджують: під ним є два підземні ґроти. А екстрасенси переконані - саме у цих неглибоких горизонтальних печерах зберігається блакитний напівпрозорий «кристал знань». Наразі скульптура Кобзаря разом із Монастирським островом входять до переліку з двадцяти двох "місць сили" планети.
Син Дніпра
Ось і в селищі Лоц-Кам’янка, що розташувалося на пагорбі між житловим масивом Перемога-6 та селищем Старі Кодаки, добре пам’ятають Тараса Григоровича. Та й як же інакше, адже він бував тут під час своєї мандрівки на запорізький острів. Лоцмани згадують, що їх вразила витримка та сміливість Кобзаря: коли плив на Хортицю бурхливими порогами, на обличчі не було і краплі страху. Тож вони запитали, чи не боїться письменник загибелі. На що Шевченко відповів: «Усі українці - сини Дніпра, тож, якщо бути спокійним душею та сміливим - його води ніколи не завдадуть шкоди!»
На честь лоцманів у селищі створили музей. На жаль, там немає поетових речей. Однак, як вважають річковики, за свою сміливість Тарас Григорович гідний звання Дніпрового лоцмана.
Ось і в селищі Лоц-Кам’янка, що розташувалося на пагорбі між житловим масивом Перемога-6 та селищем Старі Кодаки, добре пам’ятають Тараса Григоровича. Та й як же інакше, адже він бував тут під час своєї мандрівки на запорізький острів. Лоцмани згадують, що їх вразила витримка та сміливість Кобзаря: коли плив на Хортицю бурхливими порогами, на обличчі не було і краплі страху. Тож вони запитали, чи не боїться письменник загибелі. На що Шевченко відповів: «Усі українці - сини Дніпра, тож, якщо бути спокійним душею та сміливим - його води ніколи не завдадуть шкоди!»
На честь лоцманів у селищі створили музей. На жаль, там немає поетових речей. Однак, як вважають річковики, за свою сміливість Тарас Григорович гідний звання Дніпрового лоцмана.
Символ волі
У Дніпропетровську діє найстаріший професійний театр України, що теж носить ім’я славетного Кобзаря. Мало хто знає, що цей мистецький заклад спочатку заснували в Києві в 1918 році. Через дев’ять років театр переїхав до Дніпропетровська. У 2009-му приміщення закладу відреставрували. Наразі у репертуарі трупи – найкращі зразки української та світової класики, багато вистав на твори Тараса Шевченка. У театрі великий письменник усюди: на другому поверсі на його честь встановили погруддя, поряд із будівлею - пам’ятник, унікальний тим, що поета зобразили молодою людиною із сувоєм у руках. Хтось вважає, що на згорнутому трубкою чавунному аркуші - нові вірші. Деякі дніпропетровці з усмішкою зазначають, що це газета. Та скульптор Володимир Небоженко, автор монумента, якось пояснив, що насправді в руках у Тараса – викупна грамота з кріпацтва. Тож пам’ятник молодому Шевченкові – справжній символ волі!
У Дніпропетровську діє найстаріший професійний театр України, що теж носить ім’я славетного Кобзаря. Мало хто знає, що цей мистецький заклад спочатку заснували в Києві в 1918 році. Через дев’ять років театр переїхав до Дніпропетровська. У 2009-му приміщення закладу відреставрували. Наразі у репертуарі трупи – найкращі зразки української та світової класики, багато вистав на твори Тараса Шевченка. У театрі великий письменник усюди: на другому поверсі на його честь встановили погруддя, поряд із будівлею - пам’ятник, унікальний тим, що поета зобразили молодою людиною із сувоєм у руках. Хтось вважає, що на згорнутому трубкою чавунному аркуші - нові вірші. Деякі дніпропетровці з усмішкою зазначають, що це газета. Та скульптор Володимир Небоженко, автор монумента, якось пояснив, що насправді в руках у Тараса – викупна грамота з кріпацтва. Тож пам’ятник молодому Шевченкові – справжній символ волі!
Немає коментарів:
Дописати коментар