Учні про Кобзаря

                                                       Я і Шевченко

Щоразу, беручи "Кобзар", я захоплююся поезією Шевченка. Гортаю сторінки – і переді мною постає життя українського народу з його звичаями, побутом. Прості рядки  поезії пояснюють так багато незрозумілого, дивовижного! Найменші, найпростіші твори відкривають переді мною світ минулого. І, порівнюючи це з теперішнім, я розумію, що Шевченко був особливою людиною, людиною-пророком, яка звертається до всіх поколінь: "Учітеся, брати мої! Думайте, читайте, і чужому научайтесь, – свого не цурайтесь."  
  На мою думку,  твори Кобзаря неможливо порівняти ні з чим. А одним із найвідоміших і найпатріотичніших серед поезій Шевченка є "Заповіт", у якому поет відображає і любов до України, і силу волі, і твердість своїх переконань.
  Тарас Шевченко рано втратив батьків, довго жив у неволі, був на засланні, але ніколи не здавався,  вірив, що майбутнє буде кращим, що наступні покоління будуть жити вільно, матимуть право на чисте українське слово:
              І мене в сім'ї великій, 
              В сім'ї вольній, новій,
              Не забудьте пом'янути 
              Незлим тихим словом!

Я думаю, що його мрія здійснилася. Ми пам'ятаємо тебе, Тарасе!

              Учениця 7-Б класу 
             Думінська Світлана

                                           Неповторний Тарас

Тарасе, рідний наш поете,
Тобою славиться земля.
І ми про тебе пам'ятаєм,
Непосидюча дітвора.

Твої вірші – для нас основа, 
Твої вірші – для нас бальзам.
У них вчимось любити мову,
Вони молитвою є нам.

Ти вчиш також любить природу
І рідне слово шанувать, 
Щоб бути гідним для народу,
Науки різні пізнавать.

Хто ж міг так описати вроду
Калини, що схилилась до води?
Хто ж нашу неньку Україну 
Міг оспівати так, як ти?

Вірші твої – наш заповіт,
Ніхто їх не забуде,
І хоч пройшло багато літ,
Він завжди з нами буде!                              
           Миськів Оленка, 
           учениця 7-А класу  

                                                       Акровірш

Знають дорослі, і діти вивчають,
А навіть на різних мовах співають
Про Україну, її майбутнє,
Оксану й дитинство своє незабутнє,
В нього й картини також чудові,
І доля всміхнулася кріпакові,
Тому лунає на увесь  світ Тараса Шевченка  ....... .

     Бакай Лілія,
     учениця 5-Б класу 


 

 *                        *                            *

Тепле сонечко збудило землю

І за руку привело весну.

Оченята-проліски у неї,

Я за це її люблю.

Ще за те, що народила нам Шевченка –

Всім відомого поета-солов’я.

Про садок вишневий коло хати

Знаєш ти і знаю я.

На вкраїнській рідній мові

Про степи, лани заговорив.

Ці слова були душевно-чисті —

Ними душу воскресив .

Душу неньки нашої Вкраїни,

Серце кожної людини пробудив.

Нині, коли дзвони і Майдан,

Встань, поете,

Дуже прошу, встань.

Ти заглянь піснями

Кожному у серце,

Враз воно стривожиться,

Заб’ється

І захоче миру...

Хоч і кликав ти

Гострить сокиру,

Двадцять перший рік уже надворі,

І від воєн світ уже стомився.

Ворожнечі, всім смертям ми скажем : ні!!!

 

Це ж Христос недавно народився!

Це жорстоко – кров на барикадах,

Син загине, то помре і мати,

Дуже страшно, коли трощать і вбивають,

На священиків, на Бога не зважають!

Великодній піст настане швидко;

Всі з Шевченком підем на молитву.

І хоча я ще маленька,

Помолюсь за Україну-неньку.

Ти ж моя вкраїнська рідна мово,

Прийми це дитяче, щире слово...

Тепле сонечко збудило землю,

Поки що я ще іду до школи;

А вони, герої-українці,

Не побачать сонця вже ніколи...

Баран Марічка, 5-б клас

*                                       *                                *

Усюди був героєм слова:
Серед кріпацтва, вояків...
Його правдиві гадки, мова
Пихатих били дам, панів.

                                                   Долав страждання та зневагу,
                                                   Долав чужий та власний біль.
                                                   Віддав він правді перевагу:
                                                   Брехні на рану сипав сіль.

Хто з нас не знає Кобзаря?
Хіба що ті, хто владу має!
Зійшла Тарасова зоря,
Нехай це кожен відчуває!
*                                 *                         *
Люблю Тарасову Вкраїну – 
Вінцем покриту Україну, 
В якій я виросла й росту,
В якій здебільшого мовчу...

                                                       Чому мовчу? Тому, що дико 
                                                  В ягняті бачить вовче лико.
                                                  Тому, що волю дали слову
                                                  Та діл нема – не бачу знову...

А ще мовчу тому, що право
На жаль, я маю лиш на право...
Закони видані цікаво,
Тому живем за ними мляво.

 А справедливість, де вона!?
 У кобзі порвана струна?
Вже вкотре наш народ встає –
Проти панів тих повстає! 
Й слова пророчі Кобзаря 
До наших душ цитую я:

"Думи мої, думи мої, 
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?.."

Та окрім суму та печалі
Рядки Тарасові й надалі 
Вселяють віру та любов,
Бо в нас Тарасова є кров!

                               "Борітеся – поборете:
                                  Вам Бог помагає;
                                  За вас сила, за вас воля, 
                                  І правда святая!"

   Юлія Воляник, учениця 10 класу 
                                             

                                                       Я і Шевченко 

   У кожного свідомого українця поряд із Біблією лежить «Кобзар». Він не просто лежить, його перечитують, вивчають напам’ять, аналізують, обдумують кожне слово.

Ще не так давно я не розуміла справжньої геніальності творів Тараса Шевченка. Соромно визнавати, але це правда: я не любила читати Шевченкових віршів. Та зараз усе змінилося. Взяти до рук “Кобзар” примусила мама, адже зовсім близько ЗНО, а Шевченко включений у програму.

   Вивчення творчості Шевченка я почала з ознайомлення з біографією. Шукала якоїсь нової, можливо, раніше не відомої інформації, і до рук випадково потрапила книга Зайцева про життєвий шлях письменника. І вже з перших сторінок книга зацікавила, ніби роман. Здавалося, що читаю про вигадані події, адже важко повірити, що дійсно в Тараса Григоровича було настільки важке, непередбачуване, але разом з тим  цікаве,  захоплююче життя.

  Тарас не був ідеальним: як і кожна людина, мав свої плюси і мінуси. В такій бурі життя важко  бути праведником. Але, незважаючи на злі жарти долі та заборони царів, Шевченко кохав рідну Батьківщину, вважав її найбільшим скарбом, щиро переживав за людей, за майбутнє своєї України. Крик душі, загубленої на чужині, він виливав у віршах, поемах. Тож, гортаючи сторінки «Кобзаря», ми бачимо сльози поета, викликані переживаннями за долю України. Ще є неприхована ненависть до «москалів», як називає їх і Шевченко. Не лише до царя, а до всіх тих, хто йому служить:

"Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі – чужі люде,

Роблять лихо з вами."

 Слова з поеми "Катерина"  ще раз підтверджують цю неприязнь. Думаю, його можна зрозуміти, адже російські царі стільки горя принесли Україні!

  Не розумію, чому я раніше не помічала, що  вірші Шевченка написані легкою, доступною всім мовою і разом з тим  є високопоетичними. Думаю, що з упевненістю «Кобзар» можна назвати своєрідним підсумком та вершиною духовних принципів українців. У ньому переплітаються, мов нитки на полотні, минуле і сучасне, віра в предків, їх мудрість та думки сучасників...

  Чи можна назвати Шевченка поетом минулого чи поетом сучасності? Ні! Його поезії не підвладні часові. Він той, хто вів народ тоді, веде зараз і вестиме завжди.

Сподіваюсь, що я остання, хто не цінував творчості великого Кобзаря, українського генія, пророка. Адже весь світ знає це величне ім’я, люди захоплюються, чаруються ним. І я впевнена, що популярність Т. Шевченка зростатиме, бо просто неможливо не захоплюватись талантом такої великої людини! І давайте всі разом згадаємо пророчі слова великого Кобзаря:

  Борітеся – поборете:
  Вам Бог помагає;
  За вас сила, за вас воля, 
  І правда святая!

            Віталія Цюман, учениця 11-Б  класу

У