Сучасний Шевченко

"Бандуристе, орле сизий..." – на сл. Т. Шевченка from Iryna on Vimeo.
Тарас Шевченко може бути цікавий молодому українцю. Тільки не треба робити з нього ікону, наголошує співак Святослав Вакарчук. «Я вважаю, що це велика помилка (а, можливо, це навіть спеціально було кимсь зроблено в радянські часи) – іконізація Шевченка. Цікавого прогресивного поета перетворили на символ смутку України. Треба змінити ставлення до його образу, адже в його поезії багато життєствердних речей», – наголошує Святослав Вакарчук.

Веселий, добрий, любив танці і теплу компанію – таким залишився Тарас Шевченко в родинних спогадах, переповідає Наталія Шевченко, праправнучка поета по лінії брата Йосипа.

«Що згадують родичі? Що коли святкували день народження брата рідного, Трохима, то зібралася вся родина. І співали, і веселилися. Шевченко дуже любив танцювати, в його присутності не було і хвилини, щоб компанія не сміялася, бо він міг пожартувати з кожним, вмів знайти такі слова, щоб людина зрозуміла, що треба радіти життю. Тарас любив ходити на вечорниці, танцювати. Кажуть, жодної дівчини не було, з якою він не потанцював би», – каже Наталія Шевченко.

Хлопець-кріпак із селянської родини, вусатий чолов’яга у кудлатій шапці – такі стереотипні уявлення намертво приклеїлися до Шевченка, а між тим, за словами письменниці Оксани Забужко, чомусь ніхто не згадує, що викуплений з кріпацтва Тарас здобув у столиці Російської імперії гарну освіту, володів французькою і його запрошували до шляхетних товариств Петербурга.

«Те, що зробив Шевченко для України, – наголошує письменниця, – співставно з тим переворотом свідомості французького народу, який відбувся завдяки Великій французькій революції 1789 року. Якби грамотно та поправно написати біографію Шевченка, то така книжка могла б стати бестселером номер один у перекладах різними мовами. Кожна влада хотіла його привласнити собі, кожна влада хотіла інтерпретувати його на свій лад, кожна сила послуговувалася у своїх інтересах».

Тарас Шевченко, якби забажав, міг би без проблем зі своїм талантом прожити у Петербурзі, не втручаючись у політику. Недаремно творчістю українського митця захоплювалися чимало представників тодішнього російського бомонду. Але «Шевченкова хата» не була скраю, для нього важливими були не слава та гроші, а Україна. Чи багато таких прикладів можна знайти в сучасній політиці?
(за матеріалами Радіо Свобода)