Доля

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
«Учися, серденько, колись
З нас будуть люде»,– ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава – заповідь моя.

митрополит Іларіон (Іван Огієнко)

                         

                              Тарасове Серце

(1961р. – у 100 річницю з дня смерті Тараса Шевченка)

Гаряче й глибоке Тарасове серце,

Й широке, немов синє море, –

То тихе й лагідне, як раннє озерце,

То грізнобурливе й суворе!

Тарасове серце за Долею плаче,

За Щастям свойого народу, –

І лине до Неба, орел той неначе,

Щоб вимолить Нені свободу!

Тарасове серце безмежне й широке,

Гаряче, як мамине лоно, –

Народу віддасть хоч останнії соки

Й навіки-віків не схолоне…

І стогнуть із серця всі болі й печалі

Закутого в пута народу, –

Із нього виростають скельні скрижалі

На вічну й щасливу свободу!

Тарасове серце усіх охопило

Й веде на дорогу правдиву:

Знедоленим браттям вирощує крила,

І Долю віщує щасливу!

Гаряче й глибоке Тарасове серце,

Й широке, немов синє море, –

То тихе й лагідне, як раннє озерце,

То грізнобурливе й суворе!

Радимо прочитати:

  Шевченків родовід